Дорогою рукоділля: #50відтінківуспіху з Оленою Гоєвою

Щодня до нас в Аґрафку приходять десятки відвідувачів. Серед них  трапляються різні люди: подруги-сміхотушки, які просто вештались крамницями, мами з дітками у пошуках цікавинок для своїх малюків, бабусі в пошуках “корисних” подарунків для онуків, чоловіки, що прагнуть вразити своїх половинок. Одні з них точно знають за чим прийшли, інші мовчки зайшовши, так само мовчки йдуть. Проте є ті, котрі потрапляючи до нас в крамницю, розуміють, що потраплають у новий світ і іншу реальність. Ми бачимо як загоряється вогник в їхніх очах і ми з насолодою спостеріємо за ними. Ми точно знаємо – вони повернуться ще не раз. Це як початок великого кохання, нової епохи в їхньому житті, початок їх рукодільного шляху до нової мети…

За час нашого існування таких історій назбиралось чимало. Вони вражають і надихають, змушують змінити своє бачення на звичні речі і повірити в себе.

Ми вирішили, що настав час ділитись такими історіями, тому ми розпочинаємо нову рубрику –  “Дорогою рукоділля: #50відтінківуспіху”. Це серія історій рукодільниць про те як творчість змінила їхнє життя, як хобі стає чимсь більшим, як захоплення може стати віддушиною, а часом навіть справою життя…

Початок повинен вражати, інакше не матиме продовження. Тож суперечок щодо вибору першої героїні для нашої рубрики не було.

І ось переді мною сидить привітна та усміхнена тендітна блондинка, дивлячись на яку, я не могла повірити, що у неї двоє майже дорослих діток, що за плечима у неї технічна освіта (а не академія мистецтв;)), що….Ще багато здивувань на мене чекало, тож про все попорядку.
Вітайте – Оленка Гоєва (Вконтакте, Блог)

Оленко, для багатьох людей нове і невідоме заняття викликає жах і змушує повертатись до рутинних буденних справ, відмовляючи собі у радості від нового хобі. Ви завжди мали якісь творчі захоплення чи так само починали з острахом? Що спонукало Вас до пошуку нових видів творчості?

Я думаю, що у кожній людині ховається творча іскра. І залежить від багатьох чинників, чи розгориться полум’я. Вдома у мами досі висить картина, яку я почала вишивати в 7 років. Потім були картини з ниток, в’язання, перешивання одягу (в роки моєї юності були складні часи, доводилось перешивати мамині речі). Пізніше почала шити одяг «з нуля» з допомогою журналу «Бурда». Але родина збільшилась, і часу цим займатися залишалось дедалі менше.

Я постійно шукаю щось нове, намагаюсь навчатись і вдосконалюватись. Якось з донечкою гуляли в торговому центрі, натрапили на незвичні вітрини. Доня сказала «Хочу!». Звісно, зайшли і я була ще більше вражена різноманіттям невідомого: коробочки з металевими фігурами, гарні квадратні папери, «плоскі» фарби. Спочатку я зрозуміла лише набори для вишивки і фетр. Ну і ножиці. Перша думка: «Для чого це все?». Зараз вже думаю: «Мені б це все». )))

Гоєва Оленка інтервю для Аграфки 01

Почали з фетру: він приємний для дитячих ручок. Робили з нього прості картинки. Пізніше завдяки одному з майстер-класів в Аґрафці, освоїли казкотерапію, шили із фетру об’ємні фігурки, героїв наших власних казок.

Треба сказати про важливу роль консультантів магазину у знайомстві відвідувачів зі світом рукоділля. Багато інформації отримала саме від дівчат, які кожен раз терпляче пояснювали, що і до чого. Після відвідування МК запитань стало менше, а от бажання творити, звісно, збільшилось.

Сьогодні почалась ера майстер-класів, вебінарів, онлайн-конференцій. Це дало змогу спробувати себе у виготовленні аксесуарів, декупажі, шила ляльки для донечки, а потім і для себе; навчилась працювати з папером і творити з нього дивовижні речі. І, так, починала з острахом, коли робила щось сама. Інша справа – знайомство з новою справою на майстер-класі. Тоді зовсім не страшно, тому що ти в команді таких же першовідкривачів на чолі зі здібним «капітаном» – майстром, а головне, добрим, відкритим, щедрим на поради і допомогу. На моїй практиці не було жодного разу, коли майстер був злим і жадібним. Майстер клас схожий на магічне дійство, де чарівниця ділиться своїми секретами і рецептами. Після цього сама відчуваєш себе феєю з чарівними руками.Гоєва Оленка інтервю для Аграфки 02

Чи Ви пригадуєте свій перший МК? Які у Вас були враження?

Мій перший МК проводила Саша Воронкіна. Була надзвичайно тепла атмосфера і чарівна. «Зараз в мене вийде неможливе! Оту книжку-коробку зроблю я?!!! Сама?!! З цього красивого, але незрозумілого, що лежить переді мною?». Вразило, що у всіх учасниць МК інструкції були написані від руки, зі схемами, розмірами, докладними етапами роботи. Це так приємно і тепло! Відчувається, коли людина любить свою справу.

А ще був гарний папір, інші якісні матеріали. Звісно, за таких умов все вийшло!

Я познайомилась з різаком, килимком, тонуванням, вирізанням, об’ємними 3-D техніками, зі склеюванням, бігуванням, згинанням, дізналась, що таке тег, Тільда-папір, і дірокол. І все це, уявіть, за один раз!!!

– Чи знаходить ваше хобі підтримку серед членів вашої сімї та друзів?

Я із захопленням продовжила пізнавати скрапбукінг, кардмейкінг, і на одному з наступних МК познайомилась вже з більш солідним інструментом, аніж різак. Це була машинка для вирізання і витискання паперу. Вона творить чудеса! І завдяки ній можна робити нові якісні і цікаві речі!

Переглядаючи відео про застосування цієї машинки вдома, син запропонував: «Мам, давай купимо! Будем гроші заробляти!» Навіть поділився своїми збереженнями! Підприємець, що сказати (ред. – сміється)

Зараз завдяки ній придумано цілі колекції аксесуарів, робляться яскравими дитячі свята, вишукані відкритки прикрашають чиїсь подарунки, теплі фотоальбоми створюють затишок вдома.

Так, друзі і рідні – це моя підтримка, і не тільки моральна. Зараз магазини продають мої вироби, завдяки ним, є замовники за рекомендаціями.

Ваші дітки – Олексій та Аліса є чудовим прикладом підтримки та натхнення, а самі вони поділяють вашу любов до скрапу чи мають свої творчі вподобання?

Найбільшим поціновувачем моєї творчості є син. Для мене важлива його думка, поради. Донечка любить допомагати у виготовленні листівок рідним, друзям, вчителям. Вибирає кольорову гаму, оздоблення, крутить машинку, радіє тому, що вийшло.

Гоєва Оленка та її сімя

В Олексієвій школі часто проводять ярмарки на підтримку АТО. У своєму класі він – герой! Чималу суму зібрали саме завдяки валентинкам, спеціально зробленим ним власноруч.

Аліса полюбляє створювати цілі книги з історіями про принцес, про королівство серветок чи пригоди плям, також ілюструє їх. За маминим прикладом малює і клеїть власноруч листівки, часто просто щоб зробити комусь приємність.

Знаю, що хобі може приносити не лише задоволення від процесу. Розкажіть, будь ласка, про свій досвід співпраці з іншими майстрами та майстернями?

Насправді я більше одинак у своїй креативній діяльності. Але дійсно має місце творча дружба з відомим дизайнером аксесуарів Мілою Квіткою. Разом ми створили вже кілька колекцій, що включають віночки, броші, обручі, пов’язки на голову, намиста та інші прикраси з фетру для дорослих і дітей. Ці вироби успішно продаються в Україні та за її межами, зокрема, в Америці. Також співпрацюю з компанією «Страна чудес», що займається облаштуванням дитячих свят: створенням кенді-барів, гірлянд та іншої атрибутики красивої вечірки.

Які ще напрямки рукоділля Вам хотілось би опанувати?

Так, я люблю пізнавати нове. Постійно це роблю! Мрію зварити мило, зробити прикрасу з епоксидної смоли, з полімерної глини, пошити у техніці «квілтінг» покривало для донечки (або для внучки, бо зараз брак часу (ред. – сміється))

Гоєва Оленка інтервю для Аграфки 03

Що порадите тим, хто все ще з острахом дивиться на будь-яке рукоділля чи тим, хто робить лише свої перші творчі кроки? Є якісь підводні камені на дорозі рукоділля?

Раніше, коли я бачила або тримала в руках виріб, зроблений в новій для мене техніці, думала: «невже це можливо зробити звичайній людині? Та це треба знати стільки всього, стільки всього вміти. Та хіба я в цьому житті таке зможу?». Але ж люди не народжуються із цими знаннями і вміннями. Тому, якщо хочеться щось зробити своїми руками, треба спробувати! Аграфка мені у цьому дуже допомогла. Говорю це з вдячності за знайомство з новим світом рукоділля. Я змогла придбати якісні матеріали та інструменти. А ще відвідати майстер-класи, де навчилась багатьом технікам. Жоден «живий» МК не до порівняння з відео-роликами в інтернеті чи PDF-інструкціями. Набравшись сміливості одного разу прийти на навчання, я зраділа думці, що «неможливе», «нереальне» виявляється таким простим, доступним! Спробуйте!

Гоєва Оленка інтервю для Аграфки 08

А підводні камені є завжди- це труднощі, як доводиться долати на шляху до мети. У рукоділлі це мабуть ціни ))) Робота з клієнтом – це теж складно. Але і цьому можна навчитися. Ще – брак часу. Буває, хочеться зробити щось грандіозне, наприклад, завішати весь дім паперовими ялинками чи гірляндами чи сніжинками, чи всім одразу, і одночасно зробити альбом про приготування до Нового року, а ще адвент-календар для дітей, і прикрасити зелену красуню виробами виключно свого хенд-мейду. А ще ж потрібно зробити стільки листівок!

Тоді в пригоді стануть помічники, які встигають усе. Одного разу Олексій попросив відсотки за користування грошима, що він позичив на машинку. Підприємець, от! Але дуже, дуже приємно було, що ці відсотки він потратив на подарунок мамі.

-Що він купив?

Пішов до Аґрафки!

Усі в Аґрафці після цієї історії ще довго залишались під враженням. Кожна Аґрафка,  поринувши у власні рукодільні спогади, покидала офіс усміхена та натхненна. Ми переконані, що у кожної з Вас є своя успішна історія дорогою рукоділля, своя маленька кольорова перемога над сірістю буденності. Поділіться власною історією і, можливо, саме вона надихне когось на нові звершення, нові перемоги на своєму рукодільному шляху: info@agrafka.com.ua з поміткою “історії успіху” і ми обов’язково візьмемо інтерв’ю у вас.


 

(с) Аґрафка, 2015

  • Nataliya Mishchenko

    Как интересно! Очень теплая история!) Вдохновляет на подвиги) Особенно порадовало, что именно сын оказывает такую большую поддержку!)

  • Саша Воронкина

    Вiтаю з новою рубрикою!На одному диханнi прочитала даже захопливу розповiдь Оленки.Памятаю той перший МК,неймовiрне старання моэj ученицi.Я також богато нового пiзнавала тодi з Вами.Сумую за тими чудовими годинами та вдячна Аграфцi за це!Оленцi бажаю сил та наснаги для здiйснення самих смiливих проектiв!

  • Anna Nazarenko

    Дуже цікаво! Нова рубрика вийшла чудовою!